mcheetan

ю мейк май дей



енд найт



але лишати мну без світанку над кладовищем це не феН-Шуй

пока вот все носились с гриппом да с паникой, осень сделала финт ушами: подморозила лужи, скинула с деревьев остатки листьев и невероятно ярко зажгла солнце.

настроение наконец поднялось. жисть опять (или снова, хз, :) стала кльовой.

вообще весело так. когда грипп начинался я лазил по городу в маске и тихо перся с людей - как они подвисали увидев маску )
сегодня все шли в масках, а я, уже без маски, шел и всем улыбался. люди опять подвисали - в широко открытых глазах явно читалась техническая инфа БСОД ))

з.ы. ну и слили релиз Dragon age: origin, ждать конца недели не придецо :)

жуж, цюка, задрал.
теги нифига непомогают.
шмон по датам - также.

2 года с написания того текста прошло. я его помню. но перечитать и смаковать датали не могу. досада ппц...

все дозволено

барьеры сняты
печати сломаны

все дозвлено
убей сипя ап ст...


ты ведь знаешь и можешь. время пришло, или опять нет?

зробив фатальну дурницю - взявся таки трохи адмінити мережу на роботі. вже скоро рік як працюю - не брався і казав сам собі шо не візьмусь, тим більше за гроші. але прийшов час - і працювати стало неможливо зовсім. мережеві віруси вкупі зі сміттям від різних людей зробили роботу в мережі неможливою.
ну ок. формат і реінстал допоміг. навіть досить швидко впорався - думав займе більше часу. все налаштував, зараз лишень мережеві принтери поставити залишилось.

але разом з перестановкою зробив просту річ - поставив на всіх компах безправних і відповідно безпарольних гестів. шоб абихто абищо не ставив.

ну і тут же нарвався на проблеми: є хлопчина, якому начальство не видало персональне робоче місце. тобто комп йому для роботи потрібен, але вважається шо він може перебиватись сидячи то за одним то за іншим, коли основний користувач наприклад на обіді.
цей хлопчинка кілька місяців тому зробив помилку - заявив, що якщо він принесе на комп вірус (ну або просто випадково щось напартачить в системі), то відповідати за це не буде. ясєн пєнь - після таких слів - пароль я йому не сказав. гест абсолютно робочий, необхідні для роботи програми встановлені.

але хлопчина вперся - дитячі образи, типу не буду з вами розмовляти і все таке...

мені нафік не потрібні такі образи на роботі. бо мене це зачіпає - є волію мати дружні відносини з людьми яких бачу щодня. і в мене це виходить. переважно :)

що з ним, бідолашним, тепер робити - ума не приложу. я йому пояснив через шо він не має пароля - але він не розуміє, скоріше, правда, не хоче...

от ще нещодавно це для мене було нормою - тепер радію рідкісним таким випадкам.
прокатались оце от шось зо 400 км зі шашликом і фотками по гіркам. переважно, правда, в машині з включеною пічкою - я ще досі хворий, долікуватись немає ні бажання ні можливості.
тепер болить голова і чуюсь так ніби в школі після здачі трьох км. старію і втрачаю навики жаби-мандрівниці, ггг

фотки і всякоє такоє нескоро, спершу треба з ПІЧ викласти фотосет, потім Вернісаж віддойзнєти, потім долікуватись, курчє, обробити два великі застарілі сети, потім вже бавитись з цим. а ще ж треба текліу десь випити. xeadxuntep, micheslavovich (ну і entertainer_ - якщо раптом почне пити) - готуйтесь, ггг

хорошо так проснуться утром и сразу знать что кроме тебя дома никого нет. обычное, ленивое настроение сразу улетучивается. вместе с ним улетучивается и желание включить комп.
как можно тратить один из тех немногих дней одиночества на всякие глупости?
дома тихо, спокойно и поет воскресный хор в церкви. как-то даже непривычно ходить по знакомым вот уже 25 лет комнатам и коридорам и знать что никого нет и никто не придет. ну разве что навязчивая бабка с 4 этажа - она обычно даже не стучит - просто заходит в квартиру и идёт через коридор в комнату. впрочем дверь сейчас хорошо закрыта.

первым делом прибираю кухню. как, позвольте, можно готовить среди грязи и бардака?

вспоминаю что в углу стоят привезённые с дачи огурцы и помидоры. там много подпорченых - вот-вот заведутся мошки. те что совсем плохие - минуя мусорное ведро - отправляются на улицу в котейнер. мама бы их непременно ещё обрезала бы и чистила - но не зря ж я один дома? те что слегка подпорченные откладываю на салат и закрутку назиму. хорошие - на балкон.

нахожу 3 большие картошины. режу длинными тонкими полосками - любимой формой для жареной картошки.
вообще банальный процес жарки картошки я очень люблю. поиски по холодильнику древней колбасы или сыра. заливание яйцами. притрушивание зеленью, кукурузкой и специями. ну в общем картоха там для проформы больше. а ещё знаю четкую зависимость от того как часто (и когда именно) снимать крышку со сковороды.
пока картошка жарицо - готовлю единственно-любимый салат. помидоры, огурцы, цибуля + соль, перец и масло подсолнечное. все порезано приблизительно одинаково большими кусками. опять же боян как и с картохой, но зато воспоминаний - море. море...

кушать иду с телеком. я его не смотрю уже совсем. раньше хоть на футбол приходил - а теперь футбол в онлайне смотрю и уже начал забывать как ящик включать. рассказывали про электромобили. а я, голодный еще с вечера, вспоминая морские утра, лопаю миску салата - думал на весь день хватит.

дальше закручиваю остатки плохих помидорчиков. нахожу к ним перца сладкого да лаврового листа. получается два литра.

вспоминаю что давно хотел хорооошего компотику. во дворе как раз подоспели сливы, яблоки уж давно есть а алыча уже и отходит. закидывю к фруктам припасенной черники и даю чуть сахара. ну и ставлю в холодильник наморозить кубиков льда - день обещает быть жарким.

утро явно удаётся.



и да, комп я таки включаю и он таки сразу радует
виа segal: игровой мюзикл Wet. в джазе только трупы. рыдал:

странно провожать тёплый но свежий летний вечер
заканчивать 5 том Гарика
бегать за шприцами
объяснять почему не хочу секса
кушать свежее абрикосовое варенье с тёплым хлебом

знать что у людей все бывает хорошо
знать что у людей есть жизнь и верить ихним жизням

принимать знаки. откидывать знаки. не обращать на них внимания.
перестать строить свою жизнь. в конце-концов.

ибо скушно.

и да, карент мюзик и сеи две (1,2) фото рулят

блять, зранку підійнялась температура
зваживши за і проти ще на годинку забіг на роботу
а тепер от сижу вдома і втикаю
а криша вже їде
шо буде на другий-третій день - не уявляю
відвик хворіти ((


отягащающіє фактори:
погода, курва, покращилась.
планів було громадьё.
в неті ні..я нема цікавого.
та ще й в холодильнику пусто.

я тут офігів ненароком

корочі історія така, на мінуточку

літала в мене вже два дня здорова нічна бабочка по кімнаті. все б нічого, але, курва, сантиметри 3 в довжину. ну і якшо зпросоння врізалась в монітор, то заледве не перевертала його.
я, как істіний жентельмен, не став лупити її тапочком, а вирішив акуратно зловити.
включив аудіокнигу "Стива Фабра - Полний Улет" і сів разом з бабочкою слухати. вона, не будь дура, заслухалась. тут-то я її і спіймав за крилушко.
попрощався, значить, з нею гречно. відкрив форточку, але шось одразу не відпустив - стояв розглядав вечірній сад свій.
зрештою думаю, всьо, пора. пускаю цю здорову штуку з рук і в наступний момент її підхоплює летюча миша. чиркає крилом по вікну і зникає в нєізвєстном направлєніі.

я, как істіний храбрєц, захлопнув рот і форточку (на випадок, якщо ті кровопійці надумають перевірити чи зможуть переврнути мені монітор).
а потім тихо собі офігів.

от скажіть мені - це шо, в мене хтось в саду вампірів з рук підгодовує?

хо-хо, товариші. хо-хо.
мабуть з жж-юзерів один хедхантер в курсі, що кров в спирту не виявлена.
але все ж
я не писав вірші останні 2 роки.
брешу, звісно.
просто за 2 роки замість звичних 20-30 віршів було написано 2-3.
це не погано.
просто так треба.
було.
тепер треба було писати. багато. про різне.
але найголовніше - вчасно.
ні-ні. графоманством з римами я вас навантажувати не буду. вони для мене.
виключно.

з.і. а ще жж своїм 10-річчям нагадав, що я вже 5 років веду щоденник в неті.
і це теж не погано. я не забив - тільки змінив формат.
замість думок і відчуттів - факти і пікселі.

з.і.і. а kite_in_marsh, glow_www і mess_in вітаю з ДВ (день варення). я таки чи інакше недовітав вас. за що вибачення і вітіання зараз - пост.пост.скриптум.

нба атдихає. як і убл, гг

короче грав я сьодні баскетбола, вперше з 8 класу (я потім в ліцей перейшов, а в ліцеї баскетбольного майданчику не було...).
грати я конєшно не вмію ніц, але так круто гнати я вже давно не пробував. чеессло
ржака на кажному кроці.
як там пацани не повсцикались, прошу пардону, я не знаю.

з іншого боку виявилось шо я здох вже на 5 (першій??) хвилині. далі правда віддихався і було легше. але загааллом фізична форма - відсутня. в обох сеенсах - пригати в мокасінах, як виявилось - гет не зручно.

але хлопцям велике спасибі.
як будете мати ще бажання поржатии - кличте :)

з.і. САЛО СИЛА - СПОРТ МОГИЛА!

весна змушує рухатись
це майже на підсвідомому рівні

за два місяці весни планую хоча б рази 4 сходити в гори
думаю дня на 2-3 самому забитись десь на Довбушанку
ще Тарас entertainer_ підкинув ідею поїхати з великою групою на 4 дні з Осмолоди в Максимець
Хочу відвідати улюблений Кукул
Зрештою Макс resusfactor вже накупив собі гору спорядження і його не лячно буде по снігу з собоу брати )

А ще обовязково кілька велосипедних вилазок. Недарма я вже в ровер стільки сил вклав.
Для початку - радіалки довкола міста по 40-60 км.
Літом було б добре зробити велотабір десь біля Верховини і звідти теж покатати радіалки.

Продовжу абонемент на плавання. Може вдвічі збільшу кількість днів.

Десь в травні думаю сплавлятись. Дуже хотілось б повторити минулорічний досвід на Черемоші.
Розумію шо деякі речі неповторні, але хоча б мінімально пройти Гук і Підкову - дуже хочу.

Відновлю ранкові пробіжки. Це для мене майже неможливо - але дуже хоцца.
Якщо хтось в центрі франика жиє і має бажання вставати зранечку - можем бігати разом. Просто точно знаю шо якшо самому - довго не протягну )

Ну і само-собою робота сидіти не дає.

флешбек в пятницю 27 березня

на 10 годину дві сесії - міська і обласна. Першу скіпнув, ібо для вельмишановних обранців звично зявлятись на 1,5-2 години пізніше. Кредит в 12 мільйонів євро все однно не затвердили. Другу скіпнув - ібо там скукотіща майже завжди. Цього разу мало бути інакше, але я пізно дізнався.

Потім ПР акцію протесту замутила. Ну я про це вже матюкався, повторюватись не буду.

Біля 13 (біля - бо на пів години затримались) Ростик Держипільський відкривав Театральне кафе і заодно відмічав день театру. Кафе таксє. Поміш маленької столовки з антикварними речами. Зазвичай там буде відкрито тільки для акторів. Зєвак збиратимуть лишень на перфоменси і то не частіше 1-2 раз в місяць. Власне це саме цікаве - що ж саме вони збираються показувати в тому кафе. Щоб і з Химерою і Ё не перетинатись і цікаво було. Побачимо.

О 17 Юрко Іздрик (izdryk_y) бавився в мольфарство - продавав амулети-оберіги за 1 євро (по спеціальному, антикризовому, зниженому курсу). Амулети цікаві, підписи до них - неймовірно іронічні і веселі (як вам наприклед амулет "від пазлів, що не складаються"?). Втім кількома пасами Юра швидко переформатовував любий амулет на нову файлову систему здатність. А ще там зібралось вбіса багато довоколамистецького франківського люду. Потім щей люд успішно кочував в Ё і Химеру. Про це - далі.

О шостій вечора накладались дві презентації - товариша Камбоджійця в Ё і Яремака (перейпоіменованого dehfolt_sister на Яремчука) в Химері. Я з fishandy поліз спочатку в Ё, подивився на мігруючий мистецький люд, трохи на камбоджійця і трохи на 8kuzzzia, що пообіцяла вже в травні кіно {ФМ} під відкритим небом.

Далі посунули в Химеру до Мирослава. Яремак розповідав про зменшення кількості, збільшення якості, а відтак і збільшення кількості ) ут міграція вже майже припинилась і більшість кочовиків осіли.

Я ж на тому повалив в "Піцу +" до xeadxuntep і entertainer_, випив з ними пива та й пішов спати - готуватись відкривати велосезон з fishandy і його двоюрідним. Наступного дня нас чекав Галич, хвора zhascka (виздоровлюй!) і 50 км за 3,5 години, але це - вже зовсім інша пльотка )

знаєте як це буває?

кілька днів готуєш плани на суботу. розриваєшся між фестивалем "Драбина", що у Львові якраз зараз триває, поїздкою в Верховину, шашликами на номенклатурній дачі. а в результаті у вечері бухаєш квасиш капусту (на 10 кілограм капусти - 600 грам моркви - 200 грам нейодованої солі - 100 грам цукру - трохи лаврового листа і інших спецій на вибір).

пол дня назад мне пришла смс, где меня спросили "нужно ли мне..."
я сразу ввел в ответ "нужно."
а следующие пол дня ходил с мобилкой в руках.
в конце концов написал что-то вроде правды "нужно. но я боюсь."

внимание вопрос:
меня вылечат?

...отвечать чур будет Хаус, М.Д.

Poll #1281453 мой адрес - не дом и не улица
Open to: All, detailed results viewable to: All, participants: 24

А чи знаєте Ви, мої шановні френди, де я живу?

з.і. можете вважати, що то мну праліч на память схопив :)
з.і.і. відповіді накшталт "ти хто?", "був і хочу ще!" прохання залишати в камєнтах )))

закінчив ремонт в себе в кімнаті. Решта квартири і далі в руїнах, проте це мене вже мало торкає - сьогодні, вперше, за останні 50 днів я спатиму у власному ліжку. Щастя в чистому вигляді. Кейко матсуі, Мум, трохи Орлової і Найтвіш. Вже охолоджена Стела Артуа (любязно надана, читай - зпизджена Макаровим з Українського тижня). Вобщім подумать і політать настрій.

А завтра зранку, о 9:15, їду Червоною рутою до Ворохти, звідки ровером до Дземброні. Наразі їду сам. Як має хтось бажання зо мнов - не відмовлюсь.

попал в аварию впервые за много лет. Это конечно странно (учитывая то я каждый день ездяю на лисапеде, иногда катаюсь на машине к морю и в горы ну и по городу, хоть и не часто), но раньше всё обходилось лёгким испугом. Теперь и испугаться не успел. Просто спереди Ренж Ровер (который перед тем уже выдал пару кренделей) резко затормозил просто посреди пустой улицы. Думаю мобилка звонила. Мы затормозили следом. Вовремя. А вот мерс, сзади - не вовремя. И бухнулся нам в форкоп...

Все живы. Благо ехали с разумной скоростю.

Зато теперь очень хорошо думается. Както очень чисто в мозгах и тихо. Фигня конечно - вся жизнь перед глазами не пролетела. Больше того - в каойто момент стало плевать на всю эту жисть. Особенно пока водитель Ренж Ровера с козырным номером (одна франковская строительная шишка) то шипел то орал матом. А унего в машине, между прочим, девочка. Дочка. Лет пяти.

Странная, конечно, эта штука - зизнь.
Я в неё не верю. Хотя это, конечно, мало кого обходит.
Кому-то, что б подумать о ней нужна авария. Кому-т - вечер с Кагором. Кому-т незаконченый видеомантаж.

А кому-то и смерти мало.
Впрочем так наверно и должно быть.