mcheetan

маршрут:
місто Івано-Франківськ - перевал Кривопільський - полонина Веснарка - гора Костриця - хребет Костриці - село Великий Ходак - село Стаїща - село Кривопілля - місто Івано-Франківськ
довжина:
близько 25 кілометрів по Google Earth. Це загальна пройдена відстань (включно з необовязковою прогулянкою по трасі від Стаїщ до Кривопілля)
набір висоти:
близько 600 метрів (вийшли з Кривопільського перевалу (висота 969 метрів) - найвища вершина на маршруті гора Костриця (висота 1586 метрів) - спустились в Стаїща (висота 700 метрів))
група:
я і Віта v_kvitka
дата:
24-25 жовтня 2009 року
погода: 
обидва дня надзвичайно тепло, як для пізньої осені. Над ранок плюсова темпаратура.

маршрут:
місто Івано-Франківськ - селище Ясиня - село Чорна Тиса - урочище Апшинець - полонина Апшинець - полонина Менчул - гора Котел - озеро Ворожеска - гора Котел - гора Стіг - турбаза Драгобрат - гора Близниця - урочище Стрімнеська (хз, як правильно) - полонина Баранівка - село Кваси - місто Івано-Франківськ
довжина:
близько 50 кілометрів по Google Earth. Враховуючи погану деталізацію Свидовецького масиву, не здивуюсь, якщо насправді пройшли 60 км.
набір висоти:
близько 1200 метрів (вийшли з Ясенів (висота 650 метрів) - найвища вершина на маршруті Близниця (висота 1881 метр) - спустились в Кваси (висота 550 метрів))
група:
я, Вадим xeadxuntep, Віта v_kvitka 
дата:
27-29 червня 2009 року
погода: 
три дні один і той сценарій - ніч, ранок і частина дня - безхмарно, вдень спекотно. друга половина дня і вечір - гроза, що переходить в дрібний дощ.


Свидовець.
Один з трьох гірських масивів, географічно найближчих до Івано-Франківська. За останні кілька років я безліч разів був зовсім поруч. Багато разів розглядав його вершини з сусідніх гір. Кілька разів навіть був в тому чи ішому його куточку. А проте досі ні разу не перетинав його від краю до краю. Хіба у мріях )
Можете навіть не сумніватися - три вихідні дня на свято Конституції не можна було витрачати ні на що інше.

Щоб не зациклювати на одному Геліосі, позичив у xeadxuntep Юпітер 37А, за що йому виражається окрема подяка )

Для тих кому неохота гуглити фокусне у цього скла 135 (*1.6) при діафрагмі 3,5.
Фоткав в похмуру погоду. Відповідно шевельонки - валом. При тому шо витримка 1/300. А ще не можу зрозуміти чому різко випадає з ГРІП те що фотографую. Покачнув тілом - допобачення. З іншого боку - іноді ніби навпаки "заліпає" в ГРІП. Вроді і дирка 3.5 (в мене на Кеноні 55-250 при 135 мм не надто менша діра - такого ефекту нема). Впрочем покищо спишу на криві руки :)
Доречі про діфрагму - дофіга лепестків діфрагми дають просто ляпоту в боке :)

на дачі знімати проблематично. на дачі знімати красу проблематично. на дачі знімати весняну красу проблематично.

хто має запущену дачу - зрозуміє :)

втім коли залишється одна проблематичність і фотік в руках - доводиться клацати.



( дачне, весняне )

------ дисклеймер on------
спроба втиснути короткий і нескладний маршрут в велику кількість букв і пікселів. має бути цікаво бажаючим пройти цей маршрут вперше, а також тим хто іти не хоче (не може), але має достатню уяву, щоб побувати там віртуально
------ дисклеймер off------

Маршрут: Івано-Франківськ - село Дора (офіційно входить до складу Яремче) - гора Пірс Дора (вона ж Білий Камінь, 961 м) - гора Синячка (1400,2 м)
Довжина: близько 22 кілометрів по гуглю, набір висоти: близько 900 метрві (теж по гуглю)
Група: я і Макс resusfactor
Дата: 4, 5 березня 2009 року
Погода: ясна, сонячна обидва дні

Надумавши сходити в міжсезоння в горки, хтів вбити одразу двох трьох зайців:
- без зайвого ризику перевірити деяке нове спорядження в умовах самої шо не є натуральної зими (на висоті 1200+ сніг по пояс і вночі по відчуттям -5)
- просто відпочити (востаннє ходив в похід ще два місяці тому)
- замалювати білу пляму довкола Дори - я ніколи туди раніше не потрапляв, бо завше якось впадло лізти в такі простенькі гори літом, а зимою я не ходжу в гори в яких раніше не був літом.

Листопад, холодно, дощить.
Люди, залежно від власних уподобань, потроху збираються в зимову сплячку чи готують(-ся і свої лижі) до снігу.

А тим часом природа розважається по своєму - думає шо ото вже весна прийшла. Ну дерева і квітнуть відповідно. Гарно і пахуче.

Антиглобалісти, зелені і місцеві ЗМІ, знекровлені кризою і відсутністю новин, мали б тішитись і голосно обурюватись :)




( +3 фото на підтвердження того, що на новий рік їстиму ябка, гг )

ну в общім збирали гриби.
наслухались про вранішні, трошки підморожені, хрумкі опеньки
просто безподібне повітря в лісі на сході сонця

ну і вирішили собі повторити. от тільки за 2 години блукання лісом найшли дві з половиною сироїжки. а мну навіть єдного файного мухомора для фотосесії не знайшло. вобщім намочили ноги, замерзли, втомились і вирішили нарешті присісти-поснідати: водка-бальзам, помідорки і канапки.
набрались пристойно, на порожній шлунок-то. якось зібрались. довго думали куди іти додому і хто ми - врешті повалили. кудись.
Пройшли кроків 20 і зависли на добру годину - понад невеликим овражком росли цілі плантації підпеньків...

вобщім як в анігдоті про того рибака:
дві години дружина чистить коропів, карасів, сомів. На третю не витримує і кричить на чловіка:
- ну шо ти все як не люди?! Хіба не можеш нормально, як решта чоловіків, на рибалку їздити???



( власне рибалка... еее... гриби тобіш )) )

Після весняного походу на Ліснів (кілька годин підйому від Микуличина чи Татарова) залишилось десять гіг нерозібраного. Себто з самого Лісніва небагато, але враховуючи що ми тоді два дні йшли і три дні сиділи на фесті в Космачі - стає зрозуміло звідки в мене взялось 2 двдшки :))

Панорама орієнтовно 150-200 градусів.
Засніжені гори на горизонті - то Чорногірський (Говерла і Петрос поцентру).
Ще трохи вправо - і було б видно Хомяк, Синяк і Малий Горган.

Час зйомки - 29 квітня цього року. Приблизно 9 ранку.



(для максимального розширення - клікайте по картинці)

президент заборонить промислові вирубки лісу в областях, що постраждали від повені???

В моєму дитинстві було кілька повеней. Всі вони були поєднані і я не можу їх уявити окремо і в іншому поряду...
Найперше це повінь, яку я спостерігав на власні очі на дачі. Хтось не думаючи ляпнув, мовляв дачу може змити. І я тоді сильно налякався.
Другою була повінь... 1969 року. Ця повінь зростала в моїх очах все наступне життя, повнячись новими деталями, подробицями і неймовірними продовженнями. Коли перший раз мені розповідали про повінь 69, вона досягла мосту. Коли мені про неї розповідали вдруге - вона текла по Галицькій. В третій раз - в Піонерському парку утворилось озеро. Ще кілька років і вона б дотекла до мого дому, втім не судилось - згадки про 69 зітре цьогорічна Велика Вода.
Третя повінь була вві сні. Один з трьох класичних снів: бурхлива річка, якої і краю не видно, звивистий міст (десь схожий на американські гірки), по якому можна йти довго, дуже довго, втім все одно завершення одне - він падає десь попереду перекриваючи шлях.

... блукаючи цього року поміж людей що пили пиво на мосту в Пасічній, чи по коліно в воді поміж затоплених хат в Вовчинцях, я весь час повертався в минуле. Беззаперечно - цього року найбільша повінь. За змістом. За висотою. Черговий привід послуговуючись водою, вододілом, залишити щось позаду.


з.і. під катом трохи ранкових фото з повінню.

( попливли! )

Під західною банею Івано-Франківського Фарного костелу.