hiking, hitch hiking, hitch hitch hiking


Previous Entry Share Next Entry
(no subject)
mcheetan
центральною вулицею їде автобус Вінниця-Яремче. не маленька маршрутка, а іскопаємий ікарус. в його салоні ввімкнені всі лампочкі, але пасажирів лишень кілька. вони поодинці сидять на спарених сидіннях. я уявляю як за кілька кварталів водій вимкне світло, атобус трусоне на ямі і котрийсь з пасажирів щільніше загорнеться в теплий шарф.

залишилось троха - півтори години. і все. ВСЕ. ніякого більше смороду старого паралону, ніякого холоду з вікна - вони встигли стати майже рідними за ці 10 годин в дорозі.

мороз по шкірі. НІ! я точно не хотів би опинитись на місці цих пасажирів. не хотів би один долати сотні кілометрів. їхати крізь ніч нізвідки в нікуди.

замовлена ще торік коротка зима досі затримується, мабуть  на укрпошті.
в мене перебір каротину, але бракує літніх шузів і модних спітнілих селянок, яких не рятує сантиметровий шар леді-спідстік.
зрештою навіть нудизм взимку сприймається як в букварику (там на картинці під вичурною буквою Н голого дядіка з волохатою попою бють веслом).

схоже самонавіювання не спрацювало. Хвилини щастя - дорогоцінні, це не кінцевий пункт подорожі, а сама подорож. хочеться вернутись у фейсбук, знайти хто розшарив цей слащавий статус і підступом дізнатись його адресу... на його щастя коктейль з Орлової і Мум не лише навіює ліричні пости, але й підганяє вагон пацифізму) 

  • 1
Мені їх захотілося зігріти. Чи хоча б розсадити по двоє. Так тепліше. Але незнайомі люди завжди сідають по одному. На жаль.

ади, строберинка)) ребрендінг?

я б теж рзсадив по двоє, а натомість підсідає в дупель пяний дід і починає розказувати любовні похождєнія з молодості (в кращому), або питати чи я його уважаю (в гіршому)...


  • 1
?

Log in