mcheetan

В такие вечера приходит лето... может, конечно, и старость. Я ставлю на лето — и выигрываю.

В такой вечер может быть только пятница.
Ты должен возвращаться домой.
Воздух должен быть свежим и теплым, с легкой цветочной ноткой.
Лучше на велосипеде, слегка пьяным и в ливень.
Но трезвый и пешком тоже сойдет.

В такие вечера кажется, что Франик уже почти как старушка Ывропа. Вчера еще так не казалось, хотя именно вчера ывропейскую ночь в музее устроили жителям сельской нашей местности.
Сегодня всё очень похоже: и яркие огни на фасадах и веселые, шумные компании в летних кафе... не хватает той уверености, которая оберегает в Европе. Оберегает в первую очередь от самого себя. От захолустных комплексов. Не хватает и демаскирует.

Вот так запросто: привычный вид слева-сверху. Звуки четко позиционированы. Координация отличная. Вывереные, размереные шаги.

В прозрачном лифте танцуют полуодетые девченки.
Из тюнингованых Митсубиси кричит Ван Бюрен.
Компания парней в баскетбольных майках идут вокруг ратуши. Подпрыгивают, сталкиваясь плечами. Финтят и пытаються отобрать мяч.
Парни блаженно улыбаються, пока их подруги писяют и ржут в кустах у стены.

У нас - не Европа.

И даже не потому что люди ведут себя глупо.
В старушке нету такой ночной жизни в центре города. Частные вечерухи и клуби - вот их удел.

И это отлично!

Да, мы комплексуем, обезьянничаем и даже — со всеми бывает — быкуем. Выпускница, сшившая платье от Долька Гаванны — тренд №1. Тероризм предвукашаем под своим носом. И все еще не имеем за что купить квартиру. Но у нас уже есть свои черты. Открытые, простые, немного глупые но очень мнительные. Подозреваю, европейцы могли быть таким лет так 80 тому. Сейчас уже никто не скажет - никто уже не знает, а фильмы и книги безбожно врут. Но даже если так - то мы их молодая, улучшеная версия (с) Хенк Муди... По сценарию, дальше мы должны попробовать начистить кому-то из старичков морду )))

... хороший вечер. красивый. спокойный. Как для европейца писаный. Вот только я - не с запада. Я как мимнимум на половину кочевник. И без дороги. ДОРОГИ. хорошими вечерами не интересуюсь.

Подайте мне карету — Вот эту! — и мы поедем к ебеням! (с) Гудзь

они вечно впадают в крайности
ищут или замирают в оцепенении
хлебают дорогущий виски или не могут насобирать на интернет
подогревают домашний очаг или делают прививки от всех болезней в Индии

не могут быть сами собой
не могут и не хотят

находят для себя милион причин радоваться жизни
но теряют смысл изза сломаного винтика

рассматривают жизнь на фест форвард. когда год за час
или долго ждут, когда ж секундная стрелка снова дернется вперед

***

в этой дождливой и промозглой весне только и осталось, что вот такие посиделки на воображаемой кухне в два часа ночи. уже выпито все бухло, скоро кого-то пошлют за сигаретами. на таких кухоньках тесно уже втроем и уж совсем не понятно что делать, если у хозяев есть холодильник. впрочем его обычно нет, а пиво и мясо держат на подоконнике. в соседней комнате на полу стоит комп, на нем спит кот. в ванной течет кран, а в туалет ходят к соседям. только когда все стает вверх дном - наступает идилия. тут всюду история. ты звонишь в дверь и вылазит история. протягиваешь хозяину бутылку - история. наступаешь на кота - снова она. что самое смешное - история каждый раз новая. нет, конечно ты ее уже слышал. может даже был свидетелем, или ГГ. но сегодня историю расказывают - и вот ты уже смотришь совсем другое кино.

цюка. вся геніяльність Лайтруму зводиться на пси його тупістю в деталях.
не, я не претендую, що я розібрався і моїх косяків нема. але я колись його по шіфт-деліт таки відправлю на буй.

у такі дні нічого не зрозуміло
звичайнісіньке, типове пограниччя
вже ніби час ховати пухову куртку і важкі високі черевики
але тебе ще може ненароком занести в гори і...

те саме і з грошима
вже ніби і розписався на добрячому стосі паперу
вже ніби і всучили тобі твою найдешевшу Візу електрон
вже навіть попередили, що банкомат жере карточки гірше ніж китайський планшет — батарею
а грошей всеодно нема

і я вже навіть не дивуюсь, що в повітрі пахне Венецією
бо дійсно пахне
от тільки я все переплутав — то в Венеції пахне нашою весною

і від того хочеться в дорогу
хочеться посміхнутись прикордоннику і випадково ляпнути "бізнес енд плеже"
хочеться летіти на ровері під 70 і щоб злива прямо в обличчя
хочеться лежати голяка на березі Адріатики і попивати молоде вино за 1,59Є

саме добре не тільки в тому, що хочеться
а й в тому що так і буде
треба тільки зачекати
пересидіти це дурацьке похолодання, про яке всі говорять
дочекатись коли відремонтують ровер
і відкриють візу
ще троха, цють-цють )

сейчас Реджина Спектр в наушниках, лежащих на столе

на улице тепло и както даже стеснительно хорошо

следующие пару дней будут легки и приятны

маленький отпуск после 3 недель аврала
(и ведь не зря в тайм менеджменте в первую очередь говорят, что авралы - низззя-низззя)

а потом горы
и снова много снега и брынзы
"ГОООРРРРЫЫЫЫ
ой свит крутытся, умру зараз"

сейчас шансы на евро2012 выглядят очень даже реально

когда все олухи будут ехать к нам на Евро, мы будем ехать в опустевшую Старушку Европу
и, думаю, наш трип будет интереснее ;)


а еще вышел Мас Фифект 3, Лайтрум 4 и дурацки патч 0.7.1.1 к WoT

чесно - не знаю, как я остаюсь в курсе событий, но се ля ви - впервые на моей стороне.

и, поскольку этот блог уже никто не читает, думаю немного изменть концепцию. такое традиционное весенне обострение. надеюсь, пойдет на пользу)))

з.ы. с празничком, мужыки!)))) влюбляйтесь, женщины!!!
з.ы.ы. можно каждый день - в тогоже индивида

дядік років під 40 розповідає про "парішать"
хлопчина років 30 питає чи не залишилась, бува, троха водочки
дівчинка років 20 мовчки сидить і блима очима

вертатись в такий сніжний вечір в машині — як мінімум тупо. особливо, якщо ціна такої дороги — купа лишнього інформаційного шуму.
там, під колесами, ще не тронутий березневий сніг. там, біле місто, надзвичайно чисте повітря і, зрештою, тиша.

зараз просто такий час — платити високу ціну за непотрібні речі.
такий час, як перед іспитом. картинки міняються з феноменальною частотою. задачі ставляться щораз абсурдніші. люди зустрічаються чимраз тупіші.
натомість є маленькі бонус — здача з тої ціни, що зараз доводиться платити — подвійний гаряий шоколад чи боулінг на Кінекті, купа дзвінків за фотозйомку і котлети на сніданок.
або коротке і несміливе, її «я сьогодні така щаслива..!»

і все ж яка ціна?

когда деревья были маленькими я много думал. по любому поводу. написать в дневник - пол дня думал. заговорить с девочкой - день. купить пленку для фотика - неделю (доро ж блин!).

и это было правильно. и воспоминания по тем временам - распрекрасные. и, смейтесь-смейтесь, любил жыж думать.

а почему перестал - хз.

ведь теперь можно сесть и сходу накатать что-то в жж, не подбирая слова
можно ляпнуть что-то глупое девочке, а можно вообще сонный бред нести
ну а пленку я уже давно сменил на бездумную матрицу цифро-фотика

по той бік - сніжинки розміром з кулак
по цей - пахне смажене мясо

звичайне скло
два різні світи

розфокусовуєш погляд
далі справа за вітром
повільні па і піруети з балів 18 століття
змінює брейк-данс і контемп

вчорашні запахи весни
шифт+деліт
зараз пахне мандаринками
за кілька днів - Миколая

беда в том что ты едешь на гоночном мотоцыкле. сначала медленно, посматривая по сторонам и оборачиваясь назад. на каждом светофоре скидываешь передачи и пробуешь пролизнуть сквозь пробки.
и так довольно долго. глупо и не ни разу не весело. а потом выезжаешь на объездную, а с неё — на трассу.
тут всё по-другому. тут некогда вертеть головой, не говоря уже о том что б смотреть назад.
у тебя перед лазами узкая тонкая дорога и ничего больше... ну еще ветер в лицо, если ты долбоеб и шлем не одел.

такой вот он — интерес. тебе не хочется крутить головой. тебя бесят пробки. всё что нужно — найти дорогу и смотреть вперед.

а потом дорога заканчивается. может ты поворачиваешь назад, может въезжаешь в новый город. НЕ ВАЖНО. просто дорога закончилась. снова нужно крутить головой и скидывать передачи на перекрестках.

***

тяжелая неделя. и хорошо что всем пох. хорошо что никто мне ничего не должен.
хорошо что всё получается. не идеально, зато весело.
хорошо что ничего не успеваю, и, наконец, время перестало быть лишним в уровнени.
в конце концов хорошо что имею смелость быть наглым. даже если наглость — в общении с продавцом на ебее.

***

под ногами море.
обычно — с легким бризом и волнами. если не повезет — кашицей-пюрешечкой. совсем редко везет: встают звезды и боги милостивы. тогда под ногами край арктики. там где еще твердые, большие куски льда, но уже можно проплыть без крыголама.
весна. короче.

ну от, знову завелись про 23 лютого. типу "було б чим гордитись, лейтінантішко запису"

да, я горжусь шо маю звання і що в такий спосіб не спортив собі здоровя в армії (і клав я з прибором, що лише дєдовщіна може зробити із жєлторотого юнца справжнього мусчіну).

мені складно пояснити, що війна - це тупо. без різниці що діди воювали, а америка на війні й досі заробляє мільярди. ціною тисяч життів простих людей.

навчіть мене оминати такі дискусії, штолє? (релігійні і націоналістичні — бонусом) 

За ті пів року, що ми не бачились
ти ані чуть-чуть не змінилась.

Твоя сферично-вакуумна блондзінковість
все така ж абсолютна.

В твоїх діскасах
"зірвався хлопець з петлі"
чи "випав з шибениці"
народжується ІСТІНА


взагалі про поніманіє - окрема тема

розумію, що тупо не маю часу робити щось погано
(це тим гірше, бо лише через перфекціонізм досі не запустив сайт)

розумію як близько і як далеко до мети (то такий пошуковий двіжок,
який на кожний запит підкидає "Луччіє простітутки Кіїва")

розумію що розумію лиш коли життя крутиться як електровіник
а я й досі не записався на треніг по байдикуванню

розумію що нічого не розумію
але це вже так банально і затерто, що після 21122112
доведеться придумати нову хохму на тему


пес. сьогодні день народження Кобейна,
рандомний плейліст (в якому Нірвани 10 пісень на 1000 треків) крутив їх цілий день

когда все очень хорошо, грустить
летом мечтать о лыжах
а зимой о автостопе
считать чужие деньги и не замечать своих
продолжать делать ошибки
и радоваться

очень не хватает такого всеобъемлещего
life unexpectable
что б под дождь ночью подставлять лицо
что б не сверяться со схемой

не бояться
и не падать только потому что
не бояться

и слушать Вейтса
на полную громкость, конечно)

- просто нєт слов! - кричить моя мама, коли тато втне якусь дурницю. наприклад сяде курити в котел. знаєте, як то гарно колись курили в пічку? так от в котел - то ніразу не гарно.

я теж нєт слов. і справа навіть не в тому, що я роблю дурниці (хоч це і найулюбленіше з хоббі), а просто нема про що розказати.
так, знаю: зима, сплячка, люди-капусточки, авітаміноз, спермотоксикоз і ще Хауза закрили.
троха сумно. треба б написати кілька листів. розповісти чим живу, запитати як робота, діти. хочаб дізнатись, коли заскочать у франик - сьорбнути пива, згадати щось старе, галопом пробігтись по тому, що залишилось від минулого, спільного життя. провести на потяг, київський, переважно. відчути себе ще років на 30 старшим.

а ще треба написати тим, хто ще не "москву бетоном залити". тим, кого можна щодня визвонити, побачити, вигадати щось неймовірне і дурацьке і підірвати. смішно, але писати їм ще тяжче, бо ж вони тут, поруч. може навіть знають про тебе більше ніж ти сам. зовсім не хочеться відкладати цих листів на потім. коли цих людей може вже й не бути поруч.

найбільше написати треа тим, з ким потсійно переписуюсь в різноманітних чатах.
де розмови складаються з лол, ржунимагу... (і з чого там ще стібався Хенк мать його Муді?).
розмови?! та ж жонглювання лінками. пісні на ютюб, демотиватори на йаплакал. ширнепотреб. китаська підробка на розмови. пластикаова, пробірочна розмова!

оте "найбільше" в попередньому абзаці, то звичайний маркетинг і жонглювання. тільки вже не ссилками, а гіперболами.
насправді найбільше написати треба собі. бо скільки вже можна розмовляти з комютером?
просто це знову саме той час, коли треба задати собі кілька питань і щиро на них відповісти. ЯКИЙ ПЛАГІН ДО САЙТУ ВИКОРИСТАТИ??? вибаште, вирвалось.

...

кілька днів тому питав про алкоголь. мені запекло пояснювали, що можна й без нього.
я знаю що не можна.
бо коли приходить час //задавати питання собі і чесно відповідати// - потрібен колега. пяний в жопу. от у тій недоладній розмові з ним і потрібно ставити запитання. і не важно, що поки ти питав, колєга вже захропів у салаті - головне відповіді. і їх буде.

рідкісно робочий недільний вечір
з елементами танго, бобрів і тістечок з виразами Григорія Савича

я лишень встиг подякувати і попрощатись
натягнути шапку і навушники

тридцятиградусні морози виробили непогану звичку рухатись короткими перебіжками
втягувати шию, ховати цілого себе за високим коміром

пружина розтискаться, коли портьє (вікі підказує, що портьє - це вимираючий муніціпалітет у фр.) відкриває двері, випускаючи мене в ніч
з десяток кроків біжу, готовий до гулу вітру і замерзаючих у носі шмарків

щось змінилось? можливо було так одразу? можливо - ціле життя?
я зупиняюсь під ліхтарем, витягаю очі зза коміра

ліхтар один в один як в казках Клава С. Льюіса
зима теж його - казкова

повільно кружляє сніг
в навушниках - Оріноко Флоу - Кейко Матсуі

тепло... ні! ТЕПЛО!

ця несподівана катастрофічна зима з заметеними машинами і замерзлими морями
ця несподівана безробітність з замерзлою ініціативністю і заметеними мріями

вона закінчиться

може ще не завтра (щоб я встиг зняти порно на снігу)
але так скоро, що я не встигну впасти в сплячку

із нічних розмов:

майже всі колись кидали пити (алкоголіки і ніколи не пивші не в счьот)
дехто кидав на довго. дехто й досі не пє.

що вам це дало??
економію грошей - в прочерк. по факту, хтось став красивішим, познав дзен, завів кота?

з.і. довга простиня у відповідь теж канає - мені цікавий хід думок )

кожного року зявляється пост з такою назвою і лиш цього року через холод, а не через хеЛЛ

і таки треба було зависнути у двох кабаках, з обовязковою дозаправкою в повітрі (нехай метахімічною)
з просмердженими наскрізь волоссям і одягом, але повністю тверезою головою (нехай і майже бритою)

у мене є питання (до себе) і відповіді (свої)
впевненість у їх правильності і вірі у мир у всьому світі
і ніхто не пішов

я маю зайвий доказ, геніальності кенонівського полтінніка за 100 баксів
треба було лиш поспівчувати новоспеченому власнику Canon EF 50 1.2 L, який придумав собі неточний автофокус

на здачу - тонка підозра. кепівська. думаю доведеться 21.12.2012 напитись (ще з 20 числа, бо хз по якому часовому поясу пздц розпочнеться, а ще краще - за тиждень)
а на ранок срати кірпічами, а швидше піноблоками, коли всі залишаться при своїх

з.і. данке всім учасникам фотоворожіння цинамон-стайл

місто переповнене наплічниками
мембранними куртками, димом кептенблеку і щастям

це смішно і незграбно
які, вбіса, черевики з гортексом і борди в чохлах
коли на вулиці достатньо тепло, щоб неспішно пити пиво? навіть не бальзам!

це смішно і безпорадно
коли вдома вимкнений комп, нові сувеніри-подарунки
і справжня ялинка: пахуча, смоляниста, з голками на підлозі
...яка, вбіса, ялинка??
ще вчора я ледве встиг зібрати ноги до купи, щоб не загальмувати в сосну яйцями

це отрєзвляє
сосна реальна. ялинка, на жєль - ні
як нереально і все інше


Делай что должен и будь что будет

вже завтра повернусь в якусь рутину
в фейсбуки, магазини, пиво і літню зиму

а сьогодні шматок утопії
коли все не так, як планував
і навіть не так як хотілось

але так як треба
а це дорогогого
варто

слизькою бруківкою
перед катедрою
перед самим Різдвом
їхав вусатий вуйко
на рипучій Україні
однією рукою хрестився
другим оком зазирав на дівок
в капронах і шпильках
і сніг повільно танув
на його лисіючій макітрі

я не знаю що краще
закінчувати рік з жахливим настроєм, встигнувши заплановане

чи

закінчувати рік з прекрасним настроєм, навіть якщо нічого не встиг

і ніколи не взнаю бо ніколи нічого не встигну

бо

закінчую рік з прекрасним настроєм і встигнувши _саме головне_

лайки усім, хто був зі мною зис їр!!1

місто незвично жваве
ніхто не гуляє - всі у клопотах поспішають
прикрашати вітрини кольоровими гірлндами
купувати мандарини і шампанське
будувати плани, мрії, нові життя
підбивати підсумки

я на це свято знову не встигаю
не встигаю закінчити ремонт
купити мандаринки
нирнути в ці дурацькі клопоти
щоб протверезішати вже після водохреща
а краще - стрітення

***

сьогодні в горах народилась дівчинка -
я фотографував її, коли вона була ще велетенським пузьом -
й одразу в горах пішов сніг
не просто сніг, а добрячий такий снігопад
довгоочкуваний, як і дівчинка
най росте здорова

мені якось не свезло на маньяків (трьох гомиків, що ледь не розтрощили в пяному угарі пів Химери не рахую), навіть зі звичайними шизофреніками облом - не знаю жодного.
тому коли хтось починає розповідати про збоченців почуваю себе як дєвствєніца в стрипклубі неповносправним членом суспілства.

особливо мене тішить подруга-психолог. в неї мульйон історій типу "йшла я вночі темною вулицею, а тут - маньяк!". правда всі історії закінчуються весіллям тим, що маньяк ридає і просить провести його додому - йому-де страшно самому вночі вертатись.

ще одній постійно траплялись дрочуни і прочі ексгібіціоністи. тепер вона їх фотографує, але скільки безцінних кадрів пропало через вроджену встидливість по малолєтству, ех..!

також є один знайомий, сам він ніч такого не видів, але любить всякі кіношні-історичні історії, ну типу там Ганібала Лектора чи Персидської цариці Парісатіс: "Описана Плутархом. Одержимая нимфоманка, невозбранно предававшаяся похоти. Обожала потрахаться с каким-нибудь молодым красивым рабом, а потом предать его мучительной смерти. По её приказу зверски замучили дофига мужиков. Она могла часами валяться в кровати, попивая вино, и наблюдать за пытками несчастных. Служанки жаловались, что трудно отмывать опочивальню царицы от крови и внутренних органов".

еее, вобщім до чого я це все? нарешті і я зустрів свого маньяка.
йшов зранку бігати на річку, а на зустріч парніша. голос такий, фубля, питає вкрадчіво чи є сігарєтка. negative. а відсосати? і очі такі як в кота Шрека. я поржав, а він ображено поплентався геть. ранімая душа, шопоробиш.

а шо б ви в такій ситуації робили?? в камєнти, велкам ))

з.і. не, ну правда, думав таке тільки в фільмах буває...

... и вот прикинь:
иду я домой, даже бегу почти ибо дождь в глаза
правда на дождь пофиг - сочиняю пост в жж
про то как ты да я лежим на песочке на острове Паски
солнце опускается в океан
а кокос, цюка, никак не выходит разломить о камень

и ведь фишка в чем?
самая долгая засуха за последние 47 лет
а сегодня - дождь!
и даже снег немного
его ровно столько, чтоб можно было с первым снегом за шиворот поздравить

и вот именно что сегодня квартирка свободная нарисовалась
и бутылка водки - бонусом
а пачка францюзьких орехов - в лизинг на 150 лет

а мы взяли и затупили
//многа-многа грустнай смалик//

посмотрели на то как капли снега на ветках блистят
нашли дворик-невидимку
пописяли для приличия
но затупили

и вот прикинь:
иду я домой, даже бегу почти ибо снег в глаза
обгоняю чувиху, а ей, видители, страшно
и со страху кричит мне (небритому сбодуна) в догонку "хлопчику-хлооопчику"
пришлось перевести старушку через переход
оооохшииит спалилися
ну да, тоесть 18-летнюю блондинку с 18 размером глаз перевести на хфранцузкий в Вояж
за кормом для рыбок, пачкой беломор-канала, тремя фляшками пииива и конфеткой, с надписью "стеклышко"

к чему эт я??

спешу доложить: стекло не употребляю!

Originally posted by v_jmg at Чему нас учат компьютерные игры

теплый и свежий воздух обдувает лицо
приятно пить чай на подоконнике
пахнет весной

ветер кружит листья и строительный мусор
пятеро рабочих пытаются удержать кусок целофана
свистит в проводах
и гудит в ветках
хлопают подоконники, осыпается стекло и штукатурка

кажется, еще чуть-чуть и закончится февраль

потеряные во времени и желаниях
надеемся на первый снег

я думав, шо в піднебесній підробляють тільки

а) айфони

"Китайский iPhone — это воплощение нескольких преимуществ: стильность, функциональность и моду"

б) яйця

"Для скорлупы используется углекислый кальций (碳酸钙), для желтка и белка – альгинат калия (海藻酸钠), калиалюминиевые квасцы (明矾), желатин (明胶), пищевой хлорид кальция (食用氯化钙) и пигмент (色素)"

виявилось - ще й кавайних ведмедів:



замовив собі такого мілого мішку (зліва), а прислали якесь чучєло (справа)
в продавця цілком пристойний рейтинг, великі обсяги... тепер думаю - це всім покупцям така якість канає, чи мені по блату підробку підсунули? )))

конец ноября, почти зима
перевалило за полночь, почти понедельник
странное, зыбкое, время
во всех дворах лают собаки
сколько их - бездомных - осталось?
да и они, кастрированые, ниже травы обычно
а сегодня лают. но никто не слышит

и календарь Мая наебнулся
парада планет не будет
конца света - тоже
но напиться всёравно придется

ты знаешь, что должен быт чист перед собой
всегда
но начинаешь выводить пятна в глазах других
и покрываешся навечно слоем копоти

еще и еще раз про дорогу
про возвращение во Франковск
свой внутренний франковск

про запоминание фотографиями
про плату по счетам своим стыдом
про прошлое - огромный ком
ты бегал за ним
потом от него
он нависал над тобой, готовый раздавить каждую минуту
а теперь ты вырос и ком уже не больше снежки
проверь её на прочность?
пусть только выпадет снег
да придет весна

маршрут:
місто Івано-Франківськ - село Вороненка - гора Кукул - село Лазещина - місто Івано-Франківськ
довжина:
близько 25-30 кілометрів по Google Earth 
набір висоти:
близько 700 метрів
група:
я, Яна, Стрєлок askelo
дата:
5-6 листопада 2011 року
погода: 
соняшно

( прогулятися на Кукул. текст+фото )

з.і. після спеки на Кукулі у Франику ніяк не міг звикнути до холоду ))

не встигаю сьодні добити звіт з походу на Кукул, буде завтра

покишо 2 карцінки

Гугл Бззз (2010.02.10 - 2011.11.12)
R.I.P.
помнім, скорбім, любім
твої фейсбук і вконтакт


1:15 ночі
рушєє Черновцы-Москва
в Коломиї він ще пишеться Чернівці-Москва
поїзд запізнюється, людей багато
заходжу проводжати
тєжко вкладаємо речі і якось краєм ока помічаємо, шо поїзд вже десь суне
довгі обійми і потрійні поцілунки
вагон починає розгойдувати
перескакую через клунки, розштовхую роздратованих пасажирів
спершу повільно, а далі - швидше
поїзд теж додає
зявляється характерний "тудух-тудух"
відчиняю двері в тамбур
провідник якраз підіймає сходи
кілька секунд дивимось очі в очі
і я вже перекочуюсь через голову по скуреному і спльованому перону
десь здалеку кричить матом провідник
люди байдуже плентаються шпалами домів
різдво
(Jan 8, 2011)